Чепинога: "Ковід. Хотілося просто лягти й пoмepти. Цей вiрус значно розумніший, ніж ми думаємо."

Я, звісно ж, був впевнений, що мені ніякий ковід не загрожує. Бо в мене йоги, пранаями, веганство та імунітєт. І той вірус мені абсолютно до жопи…

І коли мені “Сінево” прислало позитивний тест, я тільки посміявся…

Два дні… На третій день вже не сміявся зовсім…

У кожного ковідного свій особистий досвід перебігу хвороби. Я його пережив дуже тяжко. Британський різновид (очевидно). Пневмонія двобічна, 50 процентів території легень уражено. Жуткий, неймовірний, неприродний кашель…

39-40 температура безперервно, впродовж 20-ти днів, цілодобово, не збивається нічим і ніяк, лихоманка, паніка, тотальне безсоння, повна відсутність апетиту і будь-яких бажань та мотивацій. – “Лягти й померти” – єдина досяжна мрія… Нічого не їв три дні… Потім харчувався тиждень самими апельсинами, як якась обізяна…

Ще два місяці по тому дуже тяжко дихати. Не вдихається так, як тобі хочеться… І це дуже злить і нервує…

Зате потім накриває якийсь беззастережний оптимізм. Тіпа: Вижив!

Виходиш надвір, а там – трава!!! Зелена трава, бля! Це ж круто!!!… Кіт заліз на гараж… – Ай, маладєц, ти, кіт!… Птиці співають… – Ви, птиці, великі умниці! Дякую Вам!!!

Потім попустило трохи…

При всьому тому, я досі переконаний, що на всі наші (людські) застережні заходи й карантіни вірусу абсолютно наплювати. Це, приблизно, все одно, що будувати метровий паркан з цегли від комарів… Вірус значно розумніший, ніж ми думаємо. Він собі живе й розвивається за власними алгоритмами, що нам неясні й незрозумілі.

Я ще міг би вам, з точки зору власного досвіду, порадити: “Бережіться!”. Але ж, хрен ти від нього вбережешся, коли він по тебе прийде… Я мив руки не менше 30-ти секунд, бризкався антисептиком, уникав зайвих контактів, скрізь ходив в масці та практикував всяку іншу безсмислєнну фiгню…

Якщо що, читайте пости Natalya Nikolaeva. Одна з небагатьох адекватних людей в цьому хаосі і абсурді.

Третя хвиля пішла на спад. Дай боже, остання хай буде…

Ото таке…